Перелом шийки стегна — серйозна травма, яка потребує швидкої діагностики та продуманого лікування. Вона може виникнути в будь-якому віці, однак найчастіше трапляється у людей старшого віку через остеопороз і зниження міцності кісток. Іноді для перелому достатньо навіть падіння з висоти власного зросту.
Як розпізнати перелом шийки стегна
Після падіння або удару людина може скаржитися на біль у паховій ділянці. Спочатку він іноді здається помірним, але посилюється під час руху, спроби встати або легкого постукування по п’яті травмованої ноги.
Характерними ознаками можуть бути:
- розворот стопи назовні — у положенні лежачи стопа пошкодженої ноги помітно відхиляється від осі тіла;
- видиме вкорочення кінцівки порівняно зі здоровою ногою;
- симптом «прилиплої п’яти» — людина не може самостійно підняти пряму ногу, хоча здатна згинати й розгинати її в коліні, ковзаючи п’ятою по поверхні;
- обмеження рухливості та посилення болю під час будь-якої спроби змінити положення тіла.
Такі симптоми дають підстави запідозрити перелом, але не замінюють обстеження. Іноді тріщина або перелом без значного зміщення не мають яскравих зовнішніх проявів, особливо в людей із надмірною масою тіла чи супутніми захворюваннями.
Як встановлюють діагноз
Основним методом діагностики є рентгенографія кульшового суглоба та стегна у кількох проєкціях. Знімок допомагає визначити місце перелому, наявність зміщення уламків і загальний характер ушкодження.
Якщо рентген не показує перелому, але біль і неможливість опертися на ногу зберігаються, лікар може призначити МРТ. Це дослідження дає змогу виявити так звані приховані переломи, які ще не видно на звичайному знімку. У деяких випадках додатково застосовують КТ.
Чому травма особливо небезпечна для літніх людей
У молодих пацієнтів кістка зазвичай має кращий потенціал до загоєння. У старшому віці кровопостачання шийки стегна часто порушене, а остеопороз послаблює кісткову тканину. Через це перелом може не зростися або ускладнитися відмиранням головки стегнової кістки.
Довге перебування в ліжку теж становить серйозну загрозу. Вимушена нерухомість підвищує ризик:
- пролежнів;
- тромбозу глибоких вен і тромбоемболії;
- застійної пневмонії;
- втрати м’язової сили та здатності самостійно пересуватися;
- загострення серцево-судинних і хронічних захворювань.
Саме тому сучасний підхід передбачає не тривале очікування зрощення кістки, а відновлення опори на кінцівку й рухливості якомога раніше — якщо це дозволяє стан пацієнта.
Методи лікування
Оперативне лікування
У більшості випадків пацієнтам рекомендують операцію. Залежно від типу перелому, віку, рівня активності та стану кісток лікар може виконати фіксацію уламків спеціальними конструкціями або замінити пошкоджений суглоб ендопротезом.
Ендопротезування часто обирають для літніх людей, особливо якщо перелом розташований так, що його загоєння малоймовірне. Такий метод зменшує ризик незрощення, повторного втручання та некрозу головки стегнової кістки. Він також дає змогу розпочати вертикалізацію й реабілітацію значно раніше, ніж за тривалого консервативного лікування.
У пацієнтів з остеопорозом часто застосовують цементну фіксацію компонента ендопротеза. Вона допомагає надійно закріпити його в ослабленій кістці, однак остаточне рішення залежить від загального стану людини, особливостей перелому та висновку ортопеда.
Консервативна терапія
Лікування без операції розглядають переважно тоді, коли хірургічне втручання небезпечне через тяжкі супутні хвороби або критичний стан пацієнта. Воно може включати знеболення, профілактику тромбозів, догляд за шкірою, дихальну гімнастику та посильну рухову активність.
Водночас у літніх людей консервативний підхід рідко приводить до повного зрощення перелому й відновлення ходи. У таких ситуаціях метою стає не стільки відновлення кістки, скільки контроль болю, запобігання небезпечним ускладненням і підтримання максимально можливої якості життя.
Що робити до приїзду медиків
При підозрі на перелом не можна піднімати людину, садити її чи намагатися самостійно вправити ногу. Потрібно викликати екстрену допомогу, зафіксувати кінцівку в тому положенні, у якому вона перебуває, і не давати постраждалому вставати. Подальшу тактику — від знеболення до операції та реабілітації — визначають у лікарні.
Перелом шийки стегна особливо небезпечний не лише пошкодженням кістки, а й наслідками тривалої нерухомості. Для літніх пацієнтів своєчасна операція, профілактика ускладнень і рання реабілітація часто мають вирішальне значення для повернення до самостійного життя.
